top of page
  • Фото автораОльга Вірник

Ользі Кобилянській 160

... "Я вірю в це, як вірю в силу волі…»


Як Україна? Вона є.

У неї дорога й життя своє.


«Бути самій собі ціллю» завше,

Брати силу, до "Землі" припавши.


Брати її, й віддавати все,

Невпинно й майстерно різьбити себе.


Гірська орлиця. Шармова жінка,

Їй затісні звичайні стежинки,


"Тато, у мене своя дорога",

Своя війна й своя перемога.


Стильна і сильна містична царівна,

Сильним світу цього була рівна.


Інтелігенції приклад натхненний,

Ніцше, надособистіть і небуденність.


Вона воювала за своє буття.

Блискучі метафори, серцебиття


Майстерно вплітала в свої рядки.

У наших серцях її пульсують думки.


Любов у Ольги поважна, як смерть.

Пристрасно й шармово в цю круговерть


Увійшла Кибилянська, і вічністю стала.

Залишивши нам, українкам, чимало!


 

Ольга Кобилянська

Ольга Кобилянська – стильна феміністка та урбаністка. Емансипована, пристрасна представниця української інтелігенції, яка народжувалася із протесту, й водночас із природи. Вона захоплювалася ідеями Ніцше про сильну особистість, і (сказали б нині) «добряче відфільтровувала» те, що було не до смаку її геніальному світогляду. Нею захоплювався Франко.


Я захоплююся її «Меланхолійним вальсом», «Землею», «Царівною», незламним стрижнем і силою відстоювати свою думку і особистість, особливо коли соціум від цього зазнає дискомфорту (своєрідний вихід із системи).


А ще дівоче прізвище моєї бабусі – Кобилянська. Це гріє і надихає, і робить Ольгу Кобилянську особливою особисто для мене.

31 перегляд

Comments


bottom of page