Моє знайомство із Шахмаран бере свій початок із 2014 р., коли її образ неодноразово виринав у турецьких поезіях, які було опрацьовано з метою виокремлення етнокультурних лексем, що відображають етномовну специфіку віршованих текстів турецької літератури ХХ ст. Ба більше, поезії, які з’являються зараз, теж увіковічують Царицю змій у своїх рядках. Так, виникла необхідність з’ясувати хто ж Вона, які емоції та асоціації Шахмаран викликає у турецьких поетів і читачів, що у цьому образі закодовано?
Отже, Шахмаран (Шахмеран) – це міф Месопотамії, який у різноманітних варіаціях зустрічається у фольклорі Індії, Ірану, Анатолії (Туреччина), Вірменії, Іраку та курдів. Ім’я іранського походження (за іншими джерелами – курдського): шах – титул короля, правителя, а мар – змія. Також вважають, що прототипом іранського міфу могла стати давньогрецька легенда про Медузу Горгону.
Шахмаран – цариця змій, розумна та добропорядна наполовину жінка, наполовину змія, що очолює надприродних істот, не старіє, але, помираючи, її дух набуває образу прекрасної дівчини. За уявленнями курдів Шахмаран – міфічна істота із обличчям жінки та хвостиком змії, тіло якої вкриває золота луска, у неї є ноги, а голову прикрашають роги (мимоволі згадуєш увінчаний рогами образ Малєфісенти у сучасній екранізації, прадавній образ Ліліт та ін.).
Особливо багато легенд про неї існує у містах Тарсус і Мардін.
Мардін – турецьке місто, де мешкають курди. Курдською мовою лексема «мар», означає змія, а лексема «дін», а точніше «дан», означає народжений (а ще це афікс висхідного відмінка у турецькій мові – dan / – den), так Мардін означає народжений змією або «змієнароджений» (від / зі змії).
Взагалі у лексемі Шахмаран різні вчені і представники різних культур «розшифровують» велику кількість різноманітних значень, легенд, міфів, магії, реальних фактів, фантазій тощо. Коротко про деякі.
Був такий пророк Даниїл, який знав усі таємниці всесвіту і, передбачаючи свою смерть, записав ці знання у книгу для свого ще ненародженого сина. Згодом сина назвали Джамсабом (є різні версії імені: Яда Джамсаб, Джамісаб, Джамасп, Джансаб, Джемшаб тощо). На жаль, Джамсаб виявився поганим учнем, не хотів навчатися, а хотів весь свій час проводити з друзями.
Якось Джамсаб з друзями вирушили на полювання. Протягом довгого дня безплідного полювання в глибині лісу вони знайшли колодязь (вентиляційну шахту?), наповнену скоріше медом, ніж водою (за іншою версією це була печера). Зрадівши цим відкриттям, вони вирішили наповнити цінним нектаром свої глеки. Але необхідно було спуститися до колодязя, і лізти мав Джамсаб, якого прив'язали мотузкою і дали ємність для меду, щоб він збирав мед на дні колодязя, і відправляв його нагору своїм друзям.
Джамсаб спустився на дно колодязя і почав збирати мед у посудину, а його товариші піднімали мед на поверхню. І ось коли медом були заповнені всі ємності, друзі Джамсаба вирішили залишити його в колодязі, щоб не ділитися з ним. Вони кинули мотузку вниз і пішли, залишивши Джамсаба у здивуванні та розпачі. Хлопець довгий час копав землю, намагаючись вилізти з колодязя, але марно. Далі за різними версіями він копав землю на дні колодязя і натрапив на печеру / раптом земля обвалилася і він опинився в дивовижному саду.
Тут цікавий момент – є згадки, що сад знаходився на сім земель під землею (мимоволі малюється паралель: 7 – сакральне число, «бути на 7-му небі від щастя», «7-е небо», або «7-й вимір», зокрема у Реріхів тощо).
Згодом він потрапляє до володарки цього прекрасного підземелля і райського саду за сумісництвом – цариці змій Шахмаран. Цариця вислухала розповідь юнака, і була здивована дріб’язковістю і невдячністю людей й запропонувала Джамсабу залишитись жити в її саду назавжди. Так, він багато років провів під землею у райському саду.
Інша версія: Шахмаран розлютилася на нього за те, що він брав участь у крадіжці меду, яким змії годували її, але вона поважала Адама і тому, не стала завдавати шкоди людині. Шахмаран сказала (класика): «О син Адама, тобі тут не заподіють шкоди, але ти повинен залишитися зі мною у моєму королівстві серед моїх відданих змій довіку, тому що я не довіряю людям і боюся, що люди прийдуть за тобою і зруйнують моє королівство». Джамсабу нічого не залишалося, як погодитися із королевою змій.
Інша версія: Шахмаран змилувалася, бо Джамсаб годував безпритульних тварин і мав добре серце, чисте від насилля.
Час йшов, але Джамсаб попросив королеву змій звільнити його і відпустити додому, але марно, оскільки Шахмаран боялася, що це може розкрити її місцезнаходження. Минали роки, Джамсаб дедалі більше журився, благаючи Шахмаран вбити його, або звільнити. Зрештою, Шахмаран погодилася звільнити його за умови, що він нікому не розповість про неї та її царство, і ніколи не повернеться. Джамсаб із радістю погодився. Він отримав свободу і велику кількість золота та дорогоцінного каміння. Шахмаран вважала, що це багатство завадить йому спокуситися обіцянками грошей і видати її місцезнаходження.
Таким чином, якийсь час після звільнення завдяки отриманим подарункам Джамсаб мав багатство. І хоча Джамсаб пообіцяв Шахмаран, що ніколи і нікому, і за жодних умов не розповість про неї, він не дотримав свого слова. Через деякий час правитель цих земель Кайхусрав захворів. Він закликав найкращих лікарів із усього регіону, щоб вони вилікували його. Але ніхто з них не зміг допомогти, і коли вже майже не лишилося надії, лікар, який прийшов останнім, бо жив на вершині гори Мардін, сказав, що правитель одужає, з'ївши м'ясо королеви змій Шахмаран (Ганнібал Лектор відпочиває). Тут класично ланцюжок пліток-історії, і хтось десь розповідає (різні версії) історію про Джамсаба, який довгий час насолоджувався життям у таємничому королівстві Шахмаран, і що він знає як туди потрапити. Правитель наказав привести до нього Джамсаба і почав питати про королівство Шахмаран. Джамсаб чинив опір і не хотів розповідати правителю про королівство змій, але врешті-решт його вмовили розкрити місцезнаходження, пообіцявши в нагороду видати за нього заміж дочку правителя і королівство (є і інші версії). Джамсаб врешті-решт розповів королю Кайхусраву, де знайти Шахмаран.
Інша версія: Цариця погодилася, але поставила дві умови. Нікому не розповідати про царицю і про місце, де вона знаходиться. Другою умовою було що Джамсаб ніколи не піде в лазню. Причина цього в тому, що той, хто прийшов у лазню, побачить, що тіло Джамсаба вкрите зміїною лускою. Або ще за однією версією – шкіра вкривається лускою при контакті з водою. Про те, що людина, яка закохалася і мала фізичну близькість із Шахмаран, покривається лускою, було відомо візиру, який наказав зібрати народ на площі і змусив усіх митися у лазні. У лазні з'ясувалося, що тіло Джамсаба вкрите зміїною лускою. Його довго катували, він не витримавши тортур, розповів про місце, де живе Шахмаран.
Озброєний цією інформацією Кайхусрав закликав до себе всіх магів і чаклунів і Джамсаб повів королівські війська до колодязя, де королівські чаклуни почали співати і танцювати, щоб змусити Шахмаран вийти. Коли Шахмаран вийшла з колодязя, вона побачила Джамсаба, військо правителя і чаклунів. Вона обвила тіло Джамсаба і встигла прошепотіти йому на вухо: «Ти зрадив мене, як твої друзі зрадили тебе, о сине Адама! Але не забувай, що твій король теж син Адама і зрадить тебе, і вб'є, коли вилікується. Я дам тобі одну пораду: коли король накаже тобі приготувати моє м'ясо, відріж шматочок від мого хвоста і з'їж, м'ясо звідти не отруйне. Я помру, але ти житимеш». Джамсаб був зворушений самовідданістю Шахмаран, хоча він підозрював, що це могла бути і помста за його зраду, але іншого виходу не було.
За допомогою магії та заклинань Шахмаран була схоплена та вбита. Однак, правитель боявся отруїтися і наказав Джамсабу першому з'їсти м'ясо Шахмаран. Джамсаб згадав слова Шахмаран і зробив так, як вона навчила. Він з'їв шматочок її хвоста, а потім королю запропонував шматочок м'яса з її голови.
Інша версія: через деякий час вони обидва померли: володар помер раніше, а за ним і Джамсаб.
Інша версія: Шахмаран убили, а її отруту брали 3 рази. Отрута, взята першого разу – вбиває, друга – зцілює, третя – робить людину мудрецем, дає вічне життя тощо.
Інша версія: на кінці хвоста у Шахмаран була отрута і вона своїм же хвостом вбила себе.
Інша версія: Шахмаран за іншою легендою відродилася у своїй доньці. Проте, змії досі пам’ятають, як люди вбили їхню царицю, і вони прагнуть помсти.
Інша версія: Кайхусрав з'їв страву з м'яса Шахмаран, до нього прийшло зцілення, а Джамісад, який зрадив її, прославився завдяки мудрості, яку він отримав від Шахмаран та з книги його батька. Ця історія переплітається з появою лікаря Локмана, який відповідно до легенди був простим сільським парубком, що вперше побачив і закохався в Царицю Змій, а вона, поділившись своїми неймовірними знаннями щодо цілющих властивостей рослин та інших речей, зробила з нього відомого лікаря. Цікаво, що ці образи часто зустрічаються у турецьких поезіях:
Lokman Hekim bulamadı çaremi.
Güzeldi içi dışı Lokman farklı bir adem Çöktü bulut misali üstüme bastı kadem Başından anladım ben seninle doldu vadem Tababet dünyasında bir efsane Şahmeran.
Yokluğunda bu taht yıkılır sevgili canan... Sensiz aşk yaşanmıyor al koynuna Şahmeran...
Міфи регіонально різняться, доповнюють один одного. Зокрема один міф розказує про тортури над Шахмаран у хамамі, й імовірно походить із міста Тарсус. Місто знаходиться недалеко від міста Мерсіна, вперше про це місто згадується понад 10 000 років тому.
Шахмеран Хамам (тур. Şahmeran Hamam) – історичний хамам (турецька лазня), пов'язаний з легендарною Шахмаран і знаходиться в міській структурі (район Кизилмурат) Тарсусу провінції Мерсін у Туреччині.
Лазня була відбудована за Рамазанідів на фундаменті давнішої римської лазні. Збереглися написи, де зазначено, що у 1873 р. хамам було відреставровано (є згадки про вакф Махмуда Паші), подальші реставрації сильно змінили його вигляд, у якому хамам функціонує нині. За легендою Шахмаран було вбито у давній лазні, де її тіло зазнало жахливих тортур: його фрагменти і кров мали стати усезцілюючим еліксиром. Так, тогочасні вбивці обрали лазню для своїх маніпуляцій, виключно із міркувань комфорту: лазні приховують те, що відбувається у середині, від зайвих очей, розраховані на маніпуляції із людським тілом і великою кількістю води та ін., у випадку із чарівною царицею змій – із розчленуванням тіла та кров’ю. Через декілька червоних каменів і плям на мармурових стінах хамаму, схожих на кров, вірять, що вбивство Шахмаран відбулося саме у цій лазні.
Однак Шахмаран маніфестує своє вічне життя: у Мардіні та околицях майже кожен будинок прикрашений зображеннями Шахмаран, її поважають, вірять у її заступництво. Шахмаран зустрічає туристів всюди: на базарі, на ювелірних виробах, картинах зі скла та сувенірах, її зображенням прикрашені стіни осель, ресторанів, кав'ярень та магазинів, на ринках Мардіна ремісники зображують Шахмаран на мідних і скляних прикрасах, на посуді у вигляді жінки-змії, усі мардинці знають цю історію чи її версію напам'ять, а є навіть ті, хто вірить, що ця історія насправді сталася у Мардіні.
Національно-етнічний колорит у мові й мисленні: мешканці Туреччини вважають, що Шахмаран наполовину жінка, наполовину змія, нагадує людям про людські слабкості, пов'язані зі зрадою, жадібністю та лицемірством.
Шахмаран стає міфологічним персонажем, що часто ототожнюється із Мардіном, який спонукає людей виправитися у своїй свідомості, очистити серце від насилля, не виправдовувати насилля та жорстокість, зраду та ін.
Через легенди, у яких Джамсаб, після того, як отримав мудрість і дар зцілювати від Шахмаран, починає займатися лікуванням людей, і навіть має еліксир безсмертя, його ототожнюють із іншою постаттю – Локман Хекімом, і вважають, що символ змії, який використовується у медицини і нині, походить від образу Шахмаран.
Історія про Шахмаран подорожує землями і розповідається багатьма мовами крізь призму їх культур. У всіх версіях Шахмаран постає як джерело зцілення і мудрості, а час, який Джамсаб проводить із Шахмаран, уособлює процес очищення та повернення до самого себе.
А ще Шахмаран відображає такі чесноти анатолійської жінки, як самовідданість і самопожертву.
Comments