з циклу "Зустрінемось у наступному житті"
мені тут холодно
в пронизливім потоці світла
гасне мертве око
і барвисті музИки
на нашому весіллі
грають мелодію
призахідного сонця
танцюймо, мила
бо сонце вже сідає
в червону заграву
по той бік ріки
і плаче небо
це дощ чи твої сльози
це мелодія вітру
чи молитва крові
танцюймо, мила
на чотири дороги
на святі чужої осені
я торкатимусь руками
твого тіла
і буде темна ніч
і наша кров
застигне воском
жовтим, тягучим
як спустошений день
ось човен
встелений білими квітами
це наше шлюбне ложе
в молочному тумані
і хвилі гойдають нас
а ти знаєш що листя
уже встеляє землю
і тужливо голосять
осінні небеса
🧿🧿🧿
Burası benim için soğuk
Işığın keskin akışında
sönmüş bakış yok oluyor
ve renkli müzisyenler
bizim düğünümüzde
batan güneşin
melodisini çalıyor
hadi dans edelim iki gözümün çiçeğim
çünkü güneş, nehrin diğer tarafındaki
kızılın alaçakaranlığında
çoktan batıyor
ve gökyüzü ağlıyor
acaba bu yağmur mu gözyaşların mı
rüzgar melodisi bu
veya kan duası
hadi dans edelim iki gözümün çiçeğim
dört yol ağızında
başka birinin sonbahar bayramındaellerimle dokunuyor olacağım
senin vucüduna
ve karanlık bir gece olacak
ve kanımız
balmumu gibi sertleşecek
sarı, sakız benzeri bir
boş ve anlamsız gün gibi
işte bu tekne
beyaz çiçeklerle kaplanmış
burası bizim evlilik yatağımız
süt beyaz bir sisin içinde
ve dalgalar bizi sallıyor
ve biliyorsun dünyanın zemininin
yapraklarla kaplanmış olduğunu
ve özlemle ağlar
sonbaharda gökyüzü
Автор:
Михайло Сидоржевський – український громадський діяч, публіцист, редактор, поет, голова Національної спілки письменників.
Переклад із української мови турецькою:
Ольга Вірник